Київ, Є. Коновальця, 36, корпус №1, каб. 905
068 739 37 70
Ігор Миколайович Парфенюк

Новини

Як підготуватись до інтерв’ю?

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

В своїй кар`єрі журналісти не раз будуть стикатися із таким явищем як інтерв‘ю. Здавалося б, що цей процес проходить так легко та цікаво, але це лише на перший погляд. Насправді багато акул пера завжди хвилюються перед інтерв‘ю та ретельно готуються до нього. Давайте розберемо, як зробити цю роботу максимально простою та зрозумілою.

Інтерв'ю – бесіда кореспондента з однією чи кількома особами, яка становить суспільний інтерес. Цей термін в науці й журналістській практиці прийнято вживати у двох значеннях:

  • Метод збирання (у журналістиці, соціології, психології) або поширення (у Public relations) інформації;
  • Поширений у всіх видах ЗМІ журналістський жанр інформаційної групи.

Інтерв'ю (у першому значенні терміна) є головним методом отримання журналістом фактів, сутність якого полягає в здобутті новин і повідомлень завдяки усному спілкуванню кореспондента з політичним діячем, науковцем, спортсменом, артистом тощо. Цей метод дає від 80 до 90 відсотків потрібної журналістові інформації. У цьому ракурсі вся журналістська робота — суцільне інтерв'ю.

Інтерв'ю (у другому значенні терміна) є журналістським жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста. Один із найпоширеніших серед великоформатних інформаційних жанрів як у пресі, так і в аудіовізуальних ЗМІ та Інтернеті.

Як підготувати якісне та популярне інтерв‘ю?

Кожне інтерв’ю повинно приваблювати читача невідомими йому досі фактами. Варто пам’ятати про те, що в публічних особистостей уже не раз брали інтерв’ю, тому ваше має відрізнятися від попередніх. Якщо воно буде нецікавим та схожим на інші, цілком імовірно, що редактор відмовить у публікації такого матеріалу.

Щоб ваш матеріал був цікавим для читача й насамперед інтерв’юйованого, перед розмовою слід зробити дослідження опублікованих раніше інтерв’ю. Це потрібно для того, щоб уникнути тих запитань, які інші журналісти вже встигли поставити.

Дуже важливо пам’ятати, для кого ви пишете матеріал. Немає значення, чи це колонка, чи стаття, чи інтерв’ю. Завжди потрібно думати про кінцевого споживача, а також те, в якій газеті буде надруковано публікацію. Наприклад, якщо я пишу інтерв’ю в газету музичного спрямування, то, відповідно, розумію, що читачі можуть багато знати про музиканта, з яким розмовляю. Якщо це матеріал до звичайної, неспеціалізованої газети, то він буде простішим та більш загальним.

Будь-яке інтерв’ю матиме більший успіх, якщо його супроводжуватиме яскраве фото. Звичайно, варто подавати власний знімок. Дуже добре, якщо у вашого видання є фотограф: тоді якісні кадри гарантовані. Якщо ж в редакції його немає, потурбуватися про фотографію доведеться журналісту. Часом трапляється так, що знімок із певних причин виходить невдалим. У такі моменти вас може врятувати співбесідник, надіславши попередньо заготовлені прес-службою фото. Суттєвий мінус —ці знімки вже могли бути надруковані в іншому виданні і з повторною публікацією ексклюзивність інтерв’ю втрачається.

Що ж треба робити під час інтерв‘ю?

Брати інтерв’ю загалом нескладно. У тому сенсі, що не складніше, ніж просто бути цікавим, уважним і допитливим співрозмовником. У техніці інтерв’ю, як, напевно, ніде ще в журналістиці, тісно переплетені навички журналістські і суто психологічні, комунікативні.

Вчасно зустріньтеся, привітайтеся, представтеся, проговоріть очікування. За потреби, нагадайте про попередньо досягнуту домовленість щодо проведення інтерв’ю, поясніть, де і яким чином буде використана інформація, яку ви зараз збиратимете, спілкуючись з інтерв’юйованим. Поясніть людині, чого ви очікуєте від неї від час інтерв’ю. Для 99% людей інтерв’ю — це подія набагато вагоміша, ніж для вас як журналіста. Давати інтерв’ю — це робота політиків, зірок шоу-бізнесу та інших публічних осіб. Натомість для переважної більшості наших співрозмовників спілкування з журналістом — це стрес. Невеликий, але стрес.

Зацікавте співрозмовника! Найпростіше – зацікавити своєю зацікавленістю (ви уважно дивитесь йому в очі, ваше обличчя демонструє різні емоції у відповідь на почуте, ви перепитуєте незрозуміле, жваво реагуєте на почуте). При цьому важливо не переграти, бо зацікавленість має виглядати природною. Найкраще, коли вона такою не виглядає, а просто є. Якщо відбувається аудіо- чи відеозапис, варто демонструвати зацікавленість кивками, а не «угуканням» – останнє буде зайвим під час використання відзнятого в ефірі.

Записуйте. Якщо є можливість фіксувати слова співрозмовника не лише на диктофон чи відеокамеру, а й у звичайний записник – використайте її. Записи у блокноті допоможуть вам зекономити час під час розшифрування інтерв’ю – можливо, ви не матимете потреби прослуховувати годинний аудіозапис, якщо зробите на папері кілька важливих позначок.

Уважно слухайте відповідь – це допоможе вам вловити:

  • можливі суперечності в словах співрозмовника;
  • тему для наступного питання, для розвитку розмови, можливо, переведення її в інше русло.

Не отримавши відповіді з першого разу, спробуйте повернутись до теми через певний час, переформулювавши питання. Звісно, приватна особа може просто відмовитись говорити на певну тему, і це її право, але у випадку, якщо перед вами – чиновник або політик, і питання є суспільно важливим, повертатись до теми варто чітко і в міру жорстко, щоб усе-таки спонукати співрозмовника дати конкретну відповідь.

Сподіваємося, що даний матеріал був надзвичайно корисним для наших студентів ФЗГіЖ.

Вступайте до нас та будьте справжніми професіоналами в сфері журналістики та PR!

bottom-logo.png

Консультує:
(068) 739 37 70
Парфенюк Ігор Миколайович

© 2020 Факультет зв’язків з громадськістю і журналістики.

Search